Від служби до нової ролі: як на ЄвроБудЕкспо-2026 шукали системну модель працевлаштування ветеранів

14 жовтня 2026 року

Програм, курсів і ініціатив для ветеранів в Україні вже чимало. Бракує іншого: єдиного шляху, який поєднує їх у зрозумілу людині систему — від завершення служби до нової професійної ролі. Саме про це 14 жовтня говорили на виставці ЄвроБудЕкспо 2026. Дискусійну панель «Людський капітал відбудови: ветерани, бізнес, держава» організували Конфедерація будівельників України та Інститут ветеранів «Архітектура стійкості» КНУБА. Партнером виступив Ветеранський кластер України.

У розмові взяли участь представники сторін, які прокладають цей шлях:

• Олена Братиця, начальник Управління ветеранської освіти та бізнесу Міністерства у справах ветеранів
• Тетяна Говорун, начальник управління організації надання послуг Київського міського центру зайнятості
• Людмила Черкашина, заступник керівника Київ Мілітарі Хаб
• Артем Гончаренко, керівник Інституту ветеранів КНУБА
• Олена Крекніна, заступниця директора з маркетингу компанії AXOR Industry

Модератором став Євген Комаров, заступник керівника Інституту ветеранів КНУБА. Відкриваючи розмову, він окреслив, чого очікує від панелі: щоб слухачі — і ветерани, і бізнес — винесли конкретні тези та знання про чинні програми. А якщо після дискусії бодай одна людина знайде собі роботу, це вже буде успіхом.

Навчання — це інструмент, а не мета

Олена Братиця нагадала, що професійний розвиток ветеранів і ветеранок — це значно більше, ніж курси. Це адаптація до цивільного життя, економічна незалежність і ефективне використання людського капіталу. Проблема в тому, що цей досвід не завжди зрозумілий цивільному роботодавцю: військова спеціальність рідко має пряму відповідність у цивільних класифікаторах, а набуті компетентності часто нічим не підтверджені.

Відповіддю на це, за її словами, мають бути два механізми. Перший — державна програма професійної адаптації за постановою уряду № 432: професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації або друга спеціальність. Навчання може бути очним, дистанційним і дуальним, а звернутися за послугою можна як до структурного підрозділу з питань ветеранської політики, так і до центру зайнятості.

Другий механізм — підтвердження кваліфікації без повторного навчання через кваліфікаційні центри, які оцінюють не те, де людина вчилася, а що вона реально вміє. Обидва напрями покриваються за рахунок державних коштів, тому навчання, наголосила Олена Братиця, має орієнтуватися на актуальні потреби ринку праці. Завдання держави — перейти від фрагментарних освітніх можливостей до цілісної системи професійної реалізації.

Центр зайнятості: починати з людини, а не з вакансії

Тетяна Говорун розповіла, що служба зайнятості працює з ветеранами не лише як з безробітними: навчання, перенавчання й підвищення кваліфікації доступні і тим, хто не має статусу безробітного. Але напередодні панелі змінилася постанова про направлення на навчання: за її словами, для ваучера тепер потрібен рекомендаційний лист від роботодавця. Підприємство має підтвердити, що йому потрібен фахівець та взяти зобов'язання щодо його подальшого працевлаштування.

Головний акцент Тетяна Говорун зробила на підході: розмова має починатися з людини, а не з пропозиції вакансії чи курсу. Багато ветеранів ще не готові до пошуку роботи — психологічно чи фізично, і це нормально. Завдання фахівців — разом із людиною проаналізувати, що вона вміє, і знайти, де ці навички стануть у пригоді. Обирати навчання варто лише тоді, коли видно кінцевий результат — реального роботодавця, готового взяти працівника. І тут, наголосила Тетяна Говорун, ні центр зайнятості, ні фахівці з супроводу самі по собі не впораються: потрібна синергія.

Ветеранські простори: ветеран — не «особлива категорія»

Людмила Черкашина представила Київ Мілітарі Хаб — столичний комунальний ветеранський простір. За її словами, послуги, які сьогодні пропонують ветеранам, мали б бути стандартом для будь-якої людини, а самі ветерани не хочуть, щоб їх зараховували до людей в «особливих складних життєвих обставинах». Працевлаштування вона назвала не першим кроком адаптації: спершу людині потрібні відновлення сил і здоров’я.

У Хабу є меморандуми із роботодавцями — від великих корпорацій до малих підприємств. Ветеранам доступні вітрина вакансій у міському застосунку «Київ Цифровий», чотири консультаційні локації (по дві на лівому та правому березі), фахівці з супроводу в кожному районі, гаряча лінія та мікрогранти для тих, хто планує власну справу. Хаб також проводить для колективів зустрічі про особливості комунікації з ветеранами. Окремо Людмила Черкашина вказала на потребу в супроводі вже після працевлаштування: частина людей швидко змінює роботу, і така підтримка допомагає не втратити результат.

Інститут ветеранів: як з’єднати державу, бізнес і ветеранську спільноту

Артем Гончаренко, керівник Інституту ветеранів КНУБА

Артем Гончаренко, який очолює Інститут ветеранів КНУБА, порівняв роботу на стику трьох сторін із переправою з одного берега на інший, коли з усіх боків одночасно «прилітають» задачі. За його словами, без комплексного підходу, де бізнес допомагає утримувати й підсилювати освітню структуру практичними рішеннями та кадрами, зробити системну роботу складно. Водночас для партнерів і грантодавців найціннішою є довготривала інституційна стійкість: коли держава вже взяла зобов’язання, вкладені соціальні інвестиції можна порахувати в конкретних цифрах — скільки людей пройшло навчання і скільки з них прийшли в бізнес.

Окремо він наголосив на ранньому старті: Інститут розпочинає освіту ще під час реабілітації, щоб людина, повернувшись із фронту, не залишилася сам на сам із бюрократією. Для ветерана, який звик до ясності на службі, цивільні процедури здаються лабіринтом, тому зворотний зв’язок потрібен на першому етапі — доки людина не розчарувалася й не відійшла в сторону. Артем Гончаренко високо оцінив роботу фахівців із супроводу, які на місцях часто виявляються першою ланкою й беруть на себе значне емоційне навантаження. Як практичний приклад він згадав AI-асистента, якого Інститут запровадив для консультацій: він зняв рутину з частини команди й допомагає не губити звернення людей.

AXOR Industry: бізнес, який уже працює з ветеранами

Олена Крекніна, заступниця директора з маркетингу компанії AXOR Industry

Окрему увагу слухачів привернув виступ Олени Крекніної. Компанія AXOR Industry виробляє віконну фурнітуру, а підприємство, за її словами, збудували з нуля у 2011 році з урахуванням принципів безбар’єрності. Тому тут давно працюють люди з інвалідністю другої та третьої груп, а також із порушеннями слуху, а нині до колективу повертаються й ветерани, які були співробітниками до мобілізації. Компанія бере участь у програмах перенавчання — і для ветеранів, і для молоді — та готова розповідати про свій досвід у ветеранських просторах: проводити екскурсії виробництвом, щоб кандидати могли побачити робочі місця й оцінити, чи підходять вони їм.

Олена Крекніна навела життєву деталь, яка показує, чому гнучкість важлива. Один із колег після поранення повернувся до роботи біля преса, але виявилося, що шум йому надто важко сприймати. Підприємство не розірвало співпрацю, а запропонувало іншу позицію: людина знає колектив, а колектив знає її. Окрема лінія турботи — співробітники, які зараз служать. За її словами, компанія підтримує людей, щоб вони відчували: підприємство чекає їх. Коли ветерани приїжджають у відпустку, вони завжди навідуються на завод.

Модератор Євген Комаров додав, що в AXOR є й кейси дистанційної роботи для людей, які перебувають на реабілітації, зокрема за кордоном. Під час перебування за кордоном вони були амбасадорами бренду та презентували його на різних заходах.

Найголовніше — те, чого, на думку Олени Крекніної, бізнесу бракує зараз:

• Фахівець із супроводу на кожному підприємстві. Адаптація потрібна не лише ветерану, а й колективу, який приймає його. На великих підприємствах із тисячами працівників така людина є, а на підприємстві з приблизно 400 співробітниками це додаткова функція маркетингу. Тут, наголосила вона, потрібна допомога держави.
• Зрозумілий порядок компенсацій і звітності. Бізнесу потрібен простий пакет документів і чіткі правила, за якими можна отримати компенсацію й потім звітувати за кожну копійку.
• Повага до ветерана як до звичайного колеги. Люди не хочуть, щоб їх виокремлювали, і водночас не завжди знають про державні можливості. Тому важливо, щоб супровід був ненав’язливим, а інформація — доступною.

Про що домовилися

Підсумовуючи розмову, учасники зійшлися в кількох тезах:

• розмову про роботу варто починати з людини, а не з вакансії
• бізнесу потрібне розуміння, як адаптувати робоче місце і яку посаду реально запропонувати
• ні центр зайнятості, ні служби супроводу не впораються поодинці — потрібна синергія держави, громади, бізнесу та ветеранських спільнот
• для бізнесу має з’явитися єдина, зрозуміла точка інформації про компенсації, працевлаштування й супровід

Модератор Євген Комаров закликав усіх, хто слухав, винести з дискусії конкретні можливості — і для ветеранів, і для роботодавців, і для самих фахівців із супроводу — та подякував КБУ за майданчик. За словами організаторів, мета панелі полягала не в обміні думками, а в конкретних рішеннях і пілотних проєктах у будівельній галузі, які можна почати реалізувати вже цього року.

Деталі про діяльність Інституту ветеранів — Instagram, Facebook, veterano.knuba.edu.ua.

AXOR INDUSTRY — Instagram, Facebook, axorindustry.com.